Народний журнал природної мудрості  osh.kiev.ua

 

Еволюційний рух

 

Жити, учитися, отримувати здоров'я за наукою еволюцією. Бути таким, як Учитель народу, Бог Землі. Наука Іванова П. К. 

 

№ 7. 2018-07-09

Дискретна фізика

 

Дискретна фізика – фізика дискретних явищ у природі в дискретному просторі і часі.

 

Зміст

1. Історія виникнення.

2. Теорія діалектика, три закони.

3. Дві протилежні сторони.

4. Конструкція еволюційної послідовності 1.

5. Конструкція еволюційної послідовності 2.

6. Мікроскопічні процеси. Атомна система. Квантова механіка.

6-1. Квантова механіка. Випромінювання чорного тіла.

6-2. Атомна система.

6-3. Співвідношення невизначеності.

7. Сонячна відстань, час. Світло, швидкість світла.

8. Автоматична робота серця.

9. Модель дискретного Всесвіту.

10. Сонячна система.

11. Білий світ.

 

1.     Історія виникнення

   Історія почалася з еволюційної послідовності, Порфирій Іванов дав ідею для  побудови її. Він говорив про еволюцію в 1982 році, що еволюція – це не вживати їжу, тобто свідомо терпіти певне число годин у тиждень. Наше терпіння росте постійно щодня. Іванов показав своїм практичним досвідом, що терпіти без їжі треба певне число годин підряд у тиждень: 24, 42, 66, 108 годин в тиждень. Він показав послідовність чисел, в якій кожен член дорівнює сумі двох попередніх.  Еволюційна послідовність існує в природі. Іванов направив думку на пошук еволюційної послідовності. Процес має дискретний характер: А1, А2, А3 ... Аn, де nціле число.  Це є еволюційна послідовність у загальній формі. Фізика будується на основі діалектики, котра виражає всезагальні закони природи.

 

2.Теорія діалектика, три закони.

   Закон 1. Дві протилежні сторони є в природі, вони існують в єдності і боротьбі. Всі речі, явища мають протилежні властивості та тенденції розвитку. Вони перебувають в єдності, одна без одної не існує. Протилежні сторони взаємодіють постійно в формі боротьби, її результатом є розвиток. Між ними виникають суперечності, які є джерелом, змістом, рушійною силою саморозвитку світу. Процес закінчується переходом до двох нових  протилежних сторін.  Приклад. Дві протилежні сторони є в природі: хороше, тепле, погане, холодне. Перша протилежна сторона. Люди роблять, щоб мати в житті хороше, тепле. Друга протилежна сторона. Вони отримують від природи погане і холодне – захворювання, нещастя тощо. Між ними є суперечність, бо люди не отримують життя. Щоб жити, люди переходять до двох нових протилежних сторін. Перша нова протилежна сторона. Люди свідомо приймають холод і голод, гартуються в холодній воді. Людина відчуває холод і погане в процесі купання в холодній воді. Друга нова протилежна сторона. Людям стає тепло, добре і здорово після купання. Людина хотіла життя і отримала життя. Суперечність закінчується. 

    Закон 2. Подвійне заперечення є в природі. Об'єкти розвиваються шляхом подвійного заперечення. Кожний ступінь є синтезом попередніх ступенів, і відтворює на вищій основі характерні риси, структуру початкового ступеня розвитку. Подвійне заперечення є необхідним моментом процесу розвитку, умовою якісної зміни об'єктів.  Розвитку об'єктів не існує без заперечення попередніх форм. Заперечення відображає не знищення об'єкта, а момент його переходу в нову якість, в якій зберігаються елементи і властивості його попереднього якісного стану, тобто фіксує спадкоємність. Приклад. Еволюція людства. Ступінь 1. Практика загартування домінує в людей. Ступінь 2. Заперечення загартування. Вчення Христа домінує. Ступінь 3. Подвійне заперечення одного загартування і одного вчення Христа. Синтез або сума загартування і вчення Христа домінує в людства.  

    Закон 3. Взаємний перехід якісних і кількісних змін. Кількісні зміни поступово накопичуються, на певному етапі розвитку порушують їхню міру, і зумовлюють у них корінні зміни. (Вікіпедія. Діалектика). 

 

3.Дві протилежні сторони

   Спочатку ми розглянемо фізичні явища у природі, в котрих еволюційний процес не виникає. Перший закон діалектики. Природа має одиницю, яка складається з двох протилежних сторін. Вони існують в єдності і боротьбі. Одна сторона не існує без другої. Між ними існує суперечність, але вона не закінчується переходом до двох нових протилежних сторін, заперечення не виникає, котре викликає еволюційний розвиток. Одиниця не має таких сил, які б привели до переходу до двох нових протилежностей. Цей клас фізичних явищ вивчає класична фізика. Наприклад. Дві протилежні сторони є в природі: кінетична енергія фізичної системи і потенціальна енергія. Вони існують в єдності між собою. Закон збереження кінетичної і потенціальної енергії існує між ними. Варіація кінетичної і потенціальної енергії системи дорівнює нулю, механіка використовує принцип варіації. Ми можемо вивести закони руху механіки Ньютона через принцип варіації.

   Класична механіка вивчає явища в неперервному просторі і часі. Характерні особливості її. 1). Тіло має визначене місце в просторі у визначений імпульс. 2). Детермінізм. Якщо ми знаємо місце тіла і імпульс в один момент часу, ми можемо визначити місце тіла, імпульс  в інший момент часу. Класична фізика описує макроскопічні явища. Класична фізика не може описати мікроскопічні явища природи, атомні системи, астрономічний Всесвіт, тому вона заперечується.   Тому ми повинні перейти до двох протилежних сторін, між котрими суперечність закінчується переходом до двох нових протилежних сторін. 

 

4. Конструкція еволюційної послідовності 1

    Еволюційна послідовність якостей проявляється в природі. Кожна якість відповідає певній кількості, яка виражена числом. Процес еволюції виражається певною еволюційною послідовністю чисел. Еволюційна послідовність чисел будується за допомогою теорії діалектики.

   1).Перший член послідовності виражає початок еволюційного процесу, тому приймемо його рівним одиниці, бо еволюція починається з найменшого числа. Одиниця складається з двох протилежних сторін, між якими виникає суперечність. Вона закінчується запереченням двох протилежних сторін на якомусь етапі. Суперечність закінчується через перехід до двох нових протилежностей. Це початковий член, тезис. 2). Другий член є запереченням першого. Він не дорівнює одиниці, а дорівнює якомусь числу А. Другий член складається з двох протилежних сторін, між якими є суперечність, котра закінчується через перехід до двох нових протилежних сторін. Заперечення виникає між ними. Це є антитезис. 3). Третій член є подвійне заперечення. Він є запереченням одного першого члена і одного другого члена, він є синтез двох членів. Подвійне заперечення є перехід в нову якість, він зберігає елементи і властивості  попереднього стану, тобто фіксує спадкоємність. Третій член на основі цих властивостей дорівнює 2А. Маємо перші три члени:

1, А, 2А. Це є арифметична прогресія, у котрої різниця дорівнює А.

1, А, 2А, 3А, 4А … nА.   (4.1)    

п – ціле число, яке змінюється від одиниці до нескінченності.

 

5. Конструкція еволюційної послідовності 2

   1).Перший член послідовності виражає початок еволюційного процесу, тому приймемо його рівним одиниці, бо еволюція починається з найменшого числа. Одиниця складається з двох протилежних сторін, між якими виникає суперечність. Вона закінчується запереченням двох протилежних сторін на якомусь етапі. Суперечність закінчується через перехід до двох нових протилежностей. Це початковий член, тезис. 2). Другий член є запереченням першого. Він не дорівнює одиниці, а дорівнює якомусь числу Х. Другий член складається з двох протилежних сторін, між якими є суперечність, котра закінчується через перехід до двох нових протилежних сторін. Заперечення виникає між ними. Це є антитезис. 3). Третій член є подвійне заперечення. Він є запереченням одного першого члена і одного другого члена, він є синтез двох членів, або сума. Подвійне заперечення є перехід в нову якість, він зберігає елементи і властивості  попереднього стану, тобто фіксує спадкоємність. Третій член дорівнює сумі перших двох на основі цих властивостей: 1 + Х. Еволюційна послідовність будується за таким правилом, кожен член дорівнює сумі двох попередніх.  Ця послідовність є геометрична прогресія.

1, Х, 1 + Х 

Можна припустити, що послідовність будується за цим законом для будь-якої кількості членів. Знаменник (Х) дорівнює відношенню третього члена до другого: Х = (1 + Х)/X. Звідси маємо квадратне рівняння. Основне рівняння еволюції.  

Х² –  Х  – 1 = 0.  (5.1)   Знаходимо корні.

   Перший корінь: Х1 = 0,5 (1 + 5).  (5.2)  

Позначимо Х1 = φ. Це число називається золотий перетин: 1,618033…

   Другий корінь: Х2 = 0,5 (1 – 5).  (5.3)

Друге позначення: Х2 = – 1/φ.  Х2 = – 0,618033…

    Послідовність з першим коренем (П1):  1, φ,  φ ²,  φ ³…    (5.4) 

    Показник степені є будь-яке ціле число, тому члени послідовності збільшуються необмежено. Зростаюча прогресія. На практиці зручно користуватися аналогічною послідовністю цілих чисел:

 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, 55... (5.5) 

В ній кожен член дорівнює сумі двох попередніх. Відношення між будь-яким членом і попереднім приблизно дорівнює золотому перетину.

     Послідовність з другим коренем (П2): 1, –  1/φ, 1/φ², – 1/φ³...   (5.6)

Прогресія, що убуває, із змінними знаками членів. Показник степені є будь-яке натуральне число.  Аналогічна послідовність обернених цілих чисел:

1, –  1/2, 1/3, – 1/5, 1/8,  – 1/13, 1/21...  (5.7)    

      Якщо початковий  член послідовності є будь-яке число (а), то кожен член послідовності П1 і П2 буде помножений на це число (а). Якщо початковий член дорівнює (а), то маємо перші три  члени: a, aX, a + aX . Звідси отримуємо знаменник прогресії:  aX/a  = (a + aX)/aX.  Після спрощення  отримуємо виведене раніше рівняння  еволюції (3.1).

   Оскільки закони діалектики є всезагальними законами природи, то і послідовності є всезагальним законом природи.

 

6. Мікроскопічні процеси. Атомна система. Квантова механіка

   Послідовність (4.1) відповідає багатьом дійсним фізичним системам. Наприклад, квантова механіка, атомна фізика.  Вона є всезагальним законом природи, так як випливає із діалектичних законів, які є всезагальними законами природи. Світ побудований за єдиним законом.

  

6-1. Квантова механіка. Випромінювання чорного тіла.

   Фізики вивчали взаємодію тіла з випромінюванням. На основі класичної фізика, яка вивчає неперервні величини,  не можна було пояснити розподіл енергії по частотам, який спостерігається в природі. Планк зробив припущення: енергія осцилятора з власною частотою (γ) може приймати тільки дискретні  значення, кратні величині  (hγ). Де hпостійна Планка. Ця основна одиниця енергії (hγ) неоднакова для всіх осциляторів, так як вона пропорційна частоті. Таким чином, енергія осцилятора рівна  E = nhγ, де n – ціле число, яке змінюється від нуля до нескінченності. Ми отримуємо послідовність для енергії:

   hγ1, hγ2, hγ3, hγ4…hγn.  (6.1)     (n) – будь-яке ціле число.

Ця послідовність є арифметична прогресія, подібна до (4.1).

   Планк отримав точну відповідність між теоретичною формулою і розподілом енергії випромінювання по частотах, яке спостерігається в природі. Ми  отримали функцію розподілу енергії Планка. (див. Бом.с30). Дискретна фізика підтверджує гіпотезу Планка, тому що послідовність (6.1) відповідає точно послідовності (4.1).

 

 6-2. Атомна система

   Класична фізика основується на таких поняттях: визначене місцезнаходження та імпульс обєкта в неперервному просторі. Класична фізика  не може пояснити будову атома. Нільс Бор (1913 р.) сформулював правильні постулати для атомних систем і узагальнив їх для всіх атомних систем.

   1.Атоми можуть довго перебувати в певних станах, стаціонарних станах,  в котрих вони не випромінюють і не поглинають енергію. В цих станах атомні системи мають енергії, котрі утворюють дискретну послідовність:

 E1, E2, E3En.  (6.2).

 Стани ці характеризуються стійкістю, всяка зміна енергії в результаті поглинання або випускання випромінювання або в результаті удару може відбуватися тільки при повному переході (перескакуванням) із одного цих станів в інший.  

   2. Атоми випускають або поглинають випромінювання тільки строго певної частоти при переході з одного стану в інший. Випромінювання, котре випускається або поглинається при переході із стану Em в стан En, є монохроматичне, і його частота  γ  визначається з умови:  = EmEn. Енергії  виражаються арифметичною прогресією (4.1) з різницею . 

   Нільс Бор розробив теорію атома водню і подібного водню, який має один електрон, на основі цих постулатів. Вона точно відповідає експериментальним даним. Теорія дає «правило квантування» кругових орбіт: із всіх можливих орбіт здійснюються такі, у котрих момент кількості руху є кратне  h/2π.  (див. Шпольський. с339)

   Райдуга. Видиме світло при дисперсії розкладається на спектр сім кольорів.

1. Червоний колір має довжину хвилі 630 – 760 нанометрів. Енергія кванта – 1,68 – 1,98  ев.

2. Оранжевий – 590 – 620 нм.

3. Жовтий – 565 – 590 нм.

4. Зелений – 500 – 565 нм.

5. Блакитний – 450 – 485 нм.

6. Синій – 440 – 485 нм.

7. Фіолетовий – 380 – 440 нм. Енергія кванта дорівнює 2,82 – 3,26 ев.

   Частоти радуги утворюють еволюційну послідовність.      

   Теорія будови атома Бора дає точно спектр радуги. Довжину хвилі кожного кольору радуги можна вичислити за формулою:

λ = Bn²/ (n² – 4),

де замість (n) треба підставити цілі числа 3, 4, 5, 6. Константа (B) дорівнює 364 нанометра.         

    Послідовності (6.1) і (6.2) є арифметична прогресія, вони відповідають основній послідовності (4.1), значить, вони підтверджують положення дискретної фізики.      

 

6-3. Співвідношення невизначеності

 Формулювання. Якщо вимірювання відбувається з точністю ∆x і якщо одночасно відбувається вимірювання імпульсу з точністю p, то добуток цих двох помилок відповідає виразу: xpћ.    (6.3)

Аналогічно, якщо  енергія системи вимірюється з точністю  E, то час,  до якого це вимірювання відноситься, повинно мати мінімальну невизначеність, яка дається виразом:  Et  ≥ ћ. (6.4)

   Це є співвідношення  невизначеності  Гейзенберга.

   Це співвідношення означає, що (x) і (p) не можуть одночасно мати визначені значення. Якщо значення  (x) визначено, тобто x = 0, то  p дорівнює нескінченності. Значить,  (р) не має ніякого визначеного значення. І навпаки. Якщо (х) і (р) невизначені у відомих границях ∆x і  p, то між ними має місце співвідношення  (6.3). Із нього виходить,  чим менше ∆x, тобто точніше локалізоване тіло, тим більше  p, тобто тим більша невизначеність імпульсу. Автор вивів співвідношення невизначеності на основі хвильових властивостей мікрочастинок Луї де Бройля. Співвідношення (6.3) і (6.4) представляють собою обмеження до мікрочастинок застосування класичних понять визначеного місцезнаходження й імпульсу.   

   Траєкторія руху мікроскопічного тіла в просторі не може бути неперервна лінія за співвідношенням (6.3), (6.4), x не дорівнює нулю, а значить, вона є дискретна, вона є перервна. А якщо відстань є перервна, то і час, за який відбувається рух тіла, є перервний. Співвідношення невизначеності пояснює, чому простір і час має дискретний характер.

   Дискретний характер є основний у природі, він проявляється в усіх явищах природи. Особливо дискретність проявляється для частинок атомних розмірів. Класична фізика вивчає неперервні процеси, коли розміри об’єкта більші атомів. Класична фізика є граничним випадком дискретної фізики. Дискретна фізика є інтегральна фізика.

   Квантова теорія не мала наукового пояснення причини існування квантів, послідовності. Вона приймала явище квантів як гіпотезу. Це є недолік квантової теорії.  Дискретна фізика не має такого недоліку, вона дає наукове пояснення існування  квантів у природі. Квантова природа явищ пояснюється еволюційною послідовністю, яка основується на законах діалектики.  

          Ми не спостерігаємо в природі органами відчуття кванти енергії, часу, відстані через те, що кванти мають малу величину. Ми спостерігаємо явища природи неперервно в часі, просторі, як у кіно.   

             

 7. Сонячна відстань, сонячний час.

7-1. Відстань, час

    Матеріальний об'єкт має місце в просторі в певних точках в залежності від світла. Найменша відстань між двома сусідніми точками, у котрих може бути матерія, називаємо квант відстані і дорівнює λ (одиниця виміру метр). Матеріальний об'єкт займає місце в просторі за такою послідовністю чисел, одиниця метр.

    Lc = λ, λ2, λ3, λ4 ... λn,    (7.1)

 де  n – ціле число. Одиниця виміру метр. 

   Матеріальний об'єкт існує в природі через певні проміжки часу, залежні від світла, кратні (Т), а не в неперервному часі. Найменший проміжок часу – це час, що йде в природі,  ми називаємо квант часу. Проміжки часу виражаються такою послідовністю чисел в одиницях часу, секунда.    

Tc =  Т, Т2, Т3, Т4 ... Тn,      (7.2)

де  n – ціле число. Одиниця секунда.

  

7-1. Світло, швидкість світла

   Світло передається квантами фотонами  ( або h) за період  Т  на відстань λ. Поширення світла квантами енергії виражається послідовністю, яка є арифметична прогресія:

Ec = hγ1, 2, 3, 4…hγn,    (7.3) 

де n – ціле число.

Швидкість світла: С =  λ / Т.    (7.4)

    Коли світло виникає квантами, воно починає розповсюджуватися в просторі на найменший проміжок відстані (λ) за найменший проміжок часу період (Т). Виникнення світла, відстань, проміжок часу мають одну фазу. Світло має одну фазу в будь-якій точці простору, і будь-якому проміжку часу. Послідовність відстані і часу починаються разом, світло дає початок їм. Тому швидкість (V) світла дорівнює:

= λ /Т = λ 2/Т2 = λ3 /Т3λnn,   (7.5)

де n – ціле число. Одиниця – метри/секунда.  Швидкість світла у вакуумі дорівнює триста тисяч кілометрів за секунду.

    Послідовність відстані і часу показує, що швидкість світла є найбільша в природі. Швидкість світла постійна в будь-якій точці простору і момент часу, не залежить від руху джерела світла чи спостерігача. Світло поширюється в просторі необмежено на велику відстань. Ці властивості підтверджуються на практиці. Космологія підтверджує, що Всесвіт астрономічний весь час розширюється. Біле світло, простір і час зв'язані за формулою: s = c t.

   Відстань (s) і час (t) проявляються як дві протилежні сторони. Якщо виникає відстань, то також виникає і час. Ці три фізичні явища існують в єдності.

    Якщо світло виникає, то також простір і час, енергія, маса виникає. Матерія, всесвіт породжується через світло. Люди можуть породжувати світло і його бачити. Іванов дає ідею, що люди самі є на білому світі Сонце. Іванов пише: 8204:123. «Мені стало легко без головного убору. Я побачив біле світло, моя голова оздоровилась, вона не стала мати захворювання в себе. А раз мозок набрався природних сил, то внутрішність моя загорілась вогнем. Холодна сторона відійшла, а тепло прийшло, від чого нам, таким людям, не відірватись». Отже, люди породжують матерію і Всесвіт, творять світ. Природа народжує людей для життя природи, а люди створюють світло і породжують природу. Отже, природа є безсмертна, вона не має кінця. Отець Ош береже природу і людей, робить усе, щоб люди жили здорові і щасливі, і творили біле світло і білий світ. Він говорив: «Жити треба, а вмирати не треба».

 

8. Автоматична робота серця

    8-1. Автоматична робота серцевого м'язу. Практика. Серце має здібність ритмічно скорочуватися під впливом імпульсів, які виникають у самому серцевому м’язі. Автоматична робота серця не залежить від нервової системи. Скорочення шлуночків продовжується приблизно 0,3 секунди, вони розслабляються після цього. І весь серцевий м'яз перебуває у стані спокою або загального розслаблення протягом 0,4 – 0,5 секунди. Тривалість всього серцевого циклу дорівнює приблизно 0,8 секунди.  Відношення між тривалістю розслаблення і скорочення дорівнює золотому перетину. Значить, це є еволюційний процес, що складається з двох дій: скорочення (тезис) і розслаблення (заперечення, антитезис). Цей процес можна описати теоретично. Він описується рівнянням еволюції, має дві послідовності чисел П1 і П2, у котрих два члени, він має бути автоматичним за своєю природою. Очевидно, здібність автоматичності руху серця мають усі живі організми, які еволюціонують, вони б не існували інакше.                    

    8-2. Рушійна сила еволюційного процесу. Автоматизм.  Еволюційна послідовність може мати будь-яку кількість членів.  Розглянемо послідовності П1 і П2 з двома членами. Перший член (а) виражає скорочення, наступний член виражає розслаблення, заперечення першого.  Відношення між тривалістю процесів дорівнює золотому перетину.

П1: а, аφ. Де а – перший член.   П2 може мати перший член (aφ).  Тоді буде така П2: (aφ), – aφ/φ .  Або після спрощення П2: a φ, – a.  Можливо, кінцеве значення є імпульсом для запуску другого циклу послідовності. Другий цикл запускається автоматично після першого  циклу. Процес продовжується автоматично необмежено. Іншими словами, рух відбувається по спіралі. Процес починається спочатку. Кількість циклів теоретично є нескінченна, процес вічний. Процес діяльність і відпочинок заперечують один одного періодично. Діяльність заперечує відпочинок, а потім відпочинок заперечує діяльність. 

    Причина руху, рушійна сила еволюції є в самій еволюційній системі. Цей процес є незалежний від будь-яких інших систем. Цей процес відбувається на практиці в природі скрізь і в великому, і малому. Цей автоматичний механізм можна назвати серцем природи.

   

9. Модель дискретного Всесвіту.

      9-1. Огляд моделей всесвіту на основі неперервного простору і часу. Модель Великого вибуху. Її основн ий недолік є такий. Модель не має наукового пояснення,  як і чому  величезна енергія виникає на початку створення всесвіту, тобто на початку вибуху. (Вікіпедія. Великий вибух). Ця енергія розповсюджується в просторі,  як при вибуху.    

   9-2. Модель дискретного всесвіту науково пояснює причину розширення Всесвіту. Процес відбувається на основі дискретного простору і часу. Процес створення всесвіту виражає послідовність П1. Енергія всесвіту починається з одиниці або малого числа і зростає до великого числа з ростом номера члена послідовності.

   Початок створення.  Початкова енергія дорівнює величині, близькій до нуля. Можливо, початкова енергія є психічного характеру, тобто дуже тонка матерія. Іванов дає ідею. Сонця як такого немає, люди самі є на білому світі Сонце. (див. Еволюційний рух. 3). Можна сказати, Всесвіт починається з нічого. Наприклад, уявлення світла до дійсності, котрого людина бачить очима. Це енергія психічного характеру. Потім це видиме світло перетворюється в масу  елементарних частинок за відомим законом. Потім утворюються гази, тверді тіла, планети, зірки, галактики.

    Розгортання. Світло створило простір, матерію, тіла, галактики. Простір  разом з галактиками розширюється  в усі боки з великою швидкістю. Далі процеси у Всесвіті відбуваються за послідовністю (9.1), вона є інша, ніж сонячна послідовність (7.3).  Послідовність  (9.1), яка виражає відстань, збільшується необмежено, тобто простір збільшується необмежено. Послідовність (9.1) виражає створення і зростання матерії, кількість галактик зростає, вони розбігаються одна від одної:

Sb = 1, φ,  φ ²,  φ ³…    (9.1)

Sb = 1,   1/φ, 1/φ², – 1/φ³...   (9.2)

Всесвіт розширюється без кінця і краю. У часу немає початку і кінця.

    Послідовності  (9.1) і (9.2) виражають фізичні явища астрономічного всесвіту: відстань, час, тощо. Дві  протилежні сторони є в природі за діалектикою. Це є створення чого-небудь і знищення його. Очевидно, щось має бути  створено спочатку в природі, воно знищується потім. Отже, процес створення чого-небудь випереджає процес знищення його завжди. Це підтверджується практично в житті астрономічного Всесвіту, котрий створюється і розширюється більше перед нами, і він знищується майже непомітно.  Розміри Всесвіту значно перевищують розміри галактики, у котрій відбуваються процеси знищення матерії. Тіла з масою наближаються одне до одного. Матерія створюється в природі більше, ніж знищується. Це, на нашу думку, пояснює існування створеного Всесвіту. Матерія створюється в цю мить, вона знищується в наступну мить. Хто створив світ, той знищує його. Процеси створення і знищення описують  дві протилежні послідовності.  Зростаюча послідовність виражає процес створення чого-небудь, наприклад матерії. Послідовність, яка убуває,  виражає процес знищення того, що створено спочатку. Процес створення і знищення відбуваються одночасно. Одне знищується, інше створюється.  Початкове число послідовності (9.2) є набагато менше від кінцевого числа послідовності  (9.1).

 

9-3. Галактика і чорна діра.

   Припустимо, що початковий член (9.3) дорівнює М, він виражає кількість матерії в природі в якийсь момент часу:

Sb = М, – М/φ, М/φ², – М/φ³...   (9.3)

    Ми бачимо, що із збільшенням номера члена послідовності, тобто часу, його величина прямую до нуля, тобто матерія знищується, відстань зменшується. Цей процес відбувається в кожній галактиці. Скупчення тіл з масою в просторі називається галактикою. Всі тіла скупчення рухаються до центра галактики з якогось моменту часу. Відстань їх до центра зменшується із збільшенням номера члена послідовності, кількість матерії зменшується за формулою (9.3), і тіло зникає в центрі галактики. В астрофізиці цей центр названий чорною дірою. Чорна діра – це є астрофізичний об’єкт, який створює настільки потужну силу тяжіння, що будь-які швидкі частинки не можуть покинути його, навіть світло. (Вікіпедія. Чорна діра). Причина вмирання галактики є чорна діра. Дуже велика маса чорної діри – це є недолік моделі чорної діри. Модель чорної діри не дає наукового пояснення існування дуже великої маси чорної діри.

 

   За дискретною моделлю, процес знищення матерії відбувається природньо. У центрі в галактиці нема великої маси і сили тяжіння, яка притягує всі тіла галактики з масою і світло. Рух тіл галактики  відбувається не через дію гравітації в центрі. Зменшення відстані між будь-яким тілом і центром галактики або між двома тілами є природний процес. Він описується формулою (9.3). Він є протилежністю створення матерії за послідовністю  (9.1) і збільшенню відстані між галактиками в просторі. Галактики затухають від центра до периферії.   

   Очевидно, скільки матерії створилося, стільки буде знищено. Закон збереження існує. Дві дороги є в природі. Одна дорога іде до життя, друга іде до смерті.  Жива істота народжується в природі, вона живе в якомусь місці якийсь час, потім вона перестає жити. Матерія не виникає і не зникає в природі, а один вид перетворюється в інший. Причина і рушійна сила еволюції є в самій природі.

 

10. Сонячна система

   Сонячна планетна система.  Вісім планет обертається навколо Сонця: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн. Уран, Нептун. Вони обертаються в одному напрямку, орбіти їхні є майже коло. Відстань до Меркурія дорівнює 0.4 астрономічної одиниці, до Венери 0,7,  до Землі 1,0, до Марса 1,5, до головного поясу астероїдів 2,8, до Юпітера 5,2, до Сатурна 9,5, до Урана 19,2; до Нептуна 30. Ряд відстаней можна виразити  у вигляді послідовності:

0,4; 0,7; 1,0; 1,5; 2,8;  5,2; 9,5; 19,2; 30.   (10.1)

   Послідовність емпіричних відстаней можна виразити з допомогою теоретичної еволюційної послідовності з початковим значенням (0,4):

0,4; 0,4φ;  0,4φ²;  0,4φ³ …   (10.2) 

   Значення  φ підставимо в (10.2),  щоб  емпіричне значення (10.1) порівняти з теоретичним значенням (10,3):

0,4; 0,7;   1,0; 1,5;   2,8;  5,2; 9,5; 19,2; 30.   (10.1)

0,4; 0,65; 1,0; 1,69; 2,7;  4,4; 7,2; 12.             (10.3). 

   Ми порівнюємо числа послідовності (10.3) і (10.1). Відповідні числа послідовності (10.3) і (10.1)  планет земної групи від Меркурія до Марса, пояс астероїдів співпадають точно. Астрономічна одиниця є відстань Землі до Сонця – 150 млн. км.

 

 

п. н.

Планети

Відст. до Сон.

експер. а.о.

Відстань вирахувана

за фор. (10.2) а.о.

Маса планет

в од. маси Зем.

1

Меркурій

0,4

0,4

0,055

2

Венера

0,7

0,65

0,815

3

Земля

1,0

1,0

1,0

4

Марс

1,5

1,69

0,107

5

Пояс астер.

2,8

2,7

0,001

6

Юпітер

5,2

4,4

318

7

Сатурн

9,5

7,2

95

8

Уран

19,2

12

14

9

Нептун

30

-

17

  

   Головний пояс астероїдів перебуває між орбітами Марса і Юпітера на відстані 2,3 – 3,3 (2,8 серед.) від Сонця. Астероїди обертаються в тому ж напрямку, що і планети. Їхні розміри є від кількох метрів до сотень кілометрів. Деякі автори можуть перекваліфікувати їх як карликові планети. Загальна маса поясу астероїдів дорівнює близько тисячної долі маси Землі, ми будемо враховувати пояс астероїдів у розрахунках. Далі газові планети Юпітер і Сатурн перебувають на орбітах, їхній склад є водень і гелій. Меркурій, Венера, Земля, Марс, пояс астероїдів, Юпітер і Сатурн є сім планет, в котрих зосереджено 90%  від усієї маси планет Сонячної системи, їхні відстані відповідають формулі (10.2). Зовнішні планети Уран і Нептун розміщені далеко від внутрішніх планет, їхні відстані не відповідають формулі (10.2).  (Вікіпедія. Сонячна система)

   Теоретична еволюційна послідовність (10.2) приблизно відповідає експериментальним даним (10.1). Ми можемо зробити висновок: чотири планети земної групи, пояс астероїдів, Юпітер, Сатурн існують, рухаються за законом еволюційної послідовності (10.2). Сонячна система формується за законом еволюційної послідовності (10.2).

  

   Закон еволюційної послідовності є всесвітній закон природи. Життя людей відбувається також за законом еволюційної послідовності. Ми спостерігаємо еволюційну послідовність в історії суспільства, історії Учителя Іванова. На нашу думку, еволюційна послідовність є основна форма руху в усіх формах руху природи. Еволюційна послідовність є основна для атомної системи, планетної системи, астрономічного  Всесвіту, суспільства, людей. Закон еволюційної послідовності є всесвітній закон природи. На нашу думку, Іванов стверджує у звязку з цим, що люди є основні в природі. Основна рушійна сила еволюції природи є люди, а не Сонце. Ми всі мусимо шукати таємницю в людях, в собі, а не в природі. Іванов є проти того, щоб учені шукали планети в Сонячній системі з метою переселення на них. Не треба навіть думати переселятися на інші планети. Планети нема на білому світі кращої як Земля.  Люди ще не жили на Землі, як слід. Вони не знали і не знають, як жити. Треба жити на Землі по-еволюційному.                  

 

11. Білий світ

   Райдуга. Райдуга складається із семи кольорів: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий. Ми знаємо, що біле світло при дисперсії  розпадається на сім кольорів. Кожен з кольорів має свою частоту. Ці частоти  відповідають ряду енергій атома, який виражається еволюційною послідовністю. (див. розділ 6).  Сім кольорів при суміші через орган відчуття око утворюють у нашій свідомості почуття видимого білого світла. Білий колір є новий колір, такого кольору нема в радуги. Тут діє на практиці третій закон діалектики: якість переходить в кількість, а кількість переходить у нову якість.

Якість переходить в кількість сім, а кількість сім переходить в нову якість білий колір, якого раніше не було в кольорах райдуги. Кількість сім є необхідна і достатня для переходу в нову якість. При меншій кількості не відбувається перехід в нову якість. Наприклад, суміш двох кольорів радуги дає третій не новий колір, а який є в радуги. Сонце посилає в простір усі кольори радуги, і ми бачимо біле сонце. Ми бачимо білі зірки на небі. Ми називаємо райдугу білою.

Цей діалектичний закон повинен проявлятися в інших явищах природи, далі ми розглянемо деякі з них.     

 

   Періодична система елементів Менделєєва. Система елементів має сім періодів. У першому періоді в атома водню є одна оболонка для одного електрона. У сьомому періоді атоми елементів мають сім оболонок в яких розміщуються електрони навколо ядра. Всього елементів є 110. Кількість оболонок в елементів  у періоді утворюють еволюційну послідовність арифметичну прогресію з різницею 1: 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7. Кількість сім необхідна і достатня для утворення нової якості, котрої не було раніше. Взаємний перехід якості і кількості відбувається в елементів. Якість елементів переходить в кількість, а кількість сім переходить в нову якість, якої не було раніше. З елементів утворюється  весь білий світ. Систему елементів у природі можна назвати білою. Система має характерне число сім і еволюційну послідовність.

 

   Сонячна система. Планети земної групи, пояс астероїдів, Юпітер, Сатурн  утворюють еволюційну послідовність. Їхня кількість сім є необхідна і достатня для утворення нової якості, якої раніше не було. Нове життя утворилося на Землі, якого раніше не було, люди утворилися в процесі еволюції. Планетну систему семи планет можна назвати білою, за аналогією з райдугою.

 

    Історія суспільства. Історія суспільства нашої християнської ери має сім періодів або днів.  Це є сім соціально-економічних формацій: рабовласницький, рабовласницький 1, рабовласницький 2, феодальний, капіталістичний, комуністичний, еволюційний.  Сім днів нашої ери утворюють еволюційну послідовність. (див. ЕР 16). Кількість формацій сім є необхідна і достатня для утворення нової якості, котрої не було раніше. Взаємний перехід кількості і якості відбувається в суспільстві. Якість людей переходить у кількість сім, а кількість сім переходить у нову якість суспільства. Іванов назвав його еволюцією. (див. ЕР.1). Суспільство нашої ери можна назвати білим, за аналогією з райдугою.

  

   Історія чоловіка. Ми візьмемо для прикладу історію Іванова, яку ми вивчили. (див. Еволюційний рух. 19). Історія складається із семи періодів або днів, які утворюють еволюційну послідовність. Якість людей переходить в кількість сім, а кількість сім переходить в нову якість чоловіка, якої раніше не було. Люди дали Іванову назву Учитель, Бог за ділом. Цей чоловік має особисте ім’я Білий не випадково, воно в перекладі означає Ош. Люди, які визнають його,  мають ім’я  Білий. Цю історію можна назвати білою, за аналогією з радугою.

 

   Перемога себе. Учитель Іванов учить нас усіх перемагати себе, щоб зміцнити своє здоровя. Він написав в порадах «Дитинка». (див. Еволюційний рух. 2). Перемагай свої недоліки, він назвав сім:

1. Жадність. – Не жалій давати своє здоров’я, допомогу іншим, ділись з усіма порівну.

2. Лінощі. – Не лінуйся мити ноги холодною водою щодня.

3. Самовдоволеність. – Люби людей, як себе. Бажай людям те, що хочеш собі.

4. Користолюбство. – Старайся жити без усяких потреб, без чужого. Старайся бути на райському місті.

5. Страх. – Не бійся холодного і поганого, старайся терпіти без їжі в суботу.

6. Лицемірство. – Будь справедливим завжди, не говори неправду.

7. Гордість. – Здоровайся з усіма незнайомими людьми першим. Будь нижчим. Прийми ім’я Білий (Ош), і на ньому одному базуйся в житті. Проси: «Учителю, дай мені здоровя». Прощай людям провину, не суди, не карай, не саджай у вязницю. Ми доповнили, яким шляхом можна перемогти свої недоліки. Бажаємо всім щастя, здоровя.  

   Сім перемог над собою  є необхідна і достатня кількість, щоб утворилась нова якість. Взаємний перехід якості і кількості відбувається в людях. Якості людей переходять в кількість, а кількість сім переходить в нову якість, якої не було раніше.  Хто перемагає себе, той стає новим чоловіком. Він буде мати назву Білий.    

  

   Ноти. Люди створили музикальний ряд звуків певної частоти, щоб передавати почуття. Це є ноти, кожний звук має назву: до, ре, ми, фа, соль, ля, сі. Частота коливання звуків послідовно збільшується від малої до великої. За еталон частоти ноти береться нота Ля першої октави, частота якої повинна бути 440 гц. Це є еволюційна послідовність, у котрої сім членів. Сім звуків у послідовності є необхідна і достатня кількість, щоб при музиці утворилася нова якість: радість, задоволення тощо. Взаємний перехід кількості і якості відбувається в природі. Якість звуків переходить у кількість через бажання людей, а кількість звуків сім переходить в нову якість радість, задоволення, якої не було раніше.  Музика може передавати всі почуття душі людини і задовольнити всіх людей. Музика є біла. (див. Вікіпедія. Ноти)

 

   Семиденний тиждень. Наш тиждень має сім днів за аналогією з білою райдугою. Очевидно, він задовольняє все земне людство, бо існує багато тисячоліть. Тиждень має дні робочі і дні відпочинку. Сім днів переходять у нову якість, сили відновлюються у кожного для наступного тижня. 

 

   Білий світ є істина. Ми можемо назвати Всесвіт білим, за аналогією з цими явищами. Всесвіт еволюціонує. Люди знали цю істину, тому назвали світ білим. Білий світ є істина. Число сім є характерне для білого Всесвіту. Всесвіт має назву білий світ закономірно. Наша мета є жити на білому світі.  

 2018-07-09.               

 

Література                 

Бом Д. Квантова теорія. – М. 1965. 728с.

Шпольський Д. Атомна фізика. Т 1. – М. Наука. 1974. 576с.

Гурштейн А. А. Вічні таємниці неба. –  М. 1973. 255с.

Баренбаум А. А. Галактика. Сонячна система. Земля./М:ГЕОС – 2002.

Лансберг Г. С. Оптика. – М. 2006. – 848с.  

 

Продовження буде.